EN 

On the first day of the war, I woke up to a phone call from my niece. It was still dark. I remember 4:20, I heard in the receiver, "Tanya, are you asleep? Do you hear how planes and rockets are flying? Get up, the war has started." I got up and went to the bathroom, and then I heard an explosion that shook the windows and doors of the house. I went into my husband's room, and he told me it was war, calm down, don't worry. Then all friends and relatives started calling, but the connection was getting worse. I got ready and went to work. When I was walking down the street, it was very scary, soldiers were running with backpacks to military units, civilians to ATMs and stores. My thought was that I would not leave anywhere because my husband, parents, relatives, and friends are here, pets and the house where I have lived for many years and all the property I have earned. And so my family and I stayed in Ukraine until now.
On the first day of the war, our kindergarten was closed, but I didn't give up and became a volunteer, preparing food for our defenders who stood in the cold and damp weather at checkpoints. After a month, we started taking turns in the kindergarten. We took turns on duty so that the kindergarten was not empty.
In the first days, my husband transported families out of Borodianka and the Kyiv region and was awarded the Badge of the Ministry of Defense of Ukraine, the medal "For assistance to the Armed Forces of Ukraine." And I was afraid to be alone at home, so I stayed overnight at my brother's. It was a strong stress. We thought we were living our last days.
Then, when the kindergarten was re-opened, I returned to work. We started to arrange the basement for the children. There was no floor there, just a pile of earth. We leveled the ground and painted the walls and decorated it for children. We arranged beds and tables. Some children were sent abroad. We all got together in the morning and sang the national anthem and made telephone calls to the children who were abroad. They all wanted to return home as soon as possible. Children started to draw a lot for soldiers and use symbols and yellow-blue colors.Now I am inspired by family, work, friends, and faith in Victory. And the thought that all defenders will return home. And women who left the country with children will return to their husbands.
After the war, my first words will be "This hell has ended and the orcs died," then I will call my family, friends, and prepare a festive dinner

UA

В перший день війни я прокинулася від телефонного дзвінка племінниці. Було зовсім темно. Пам’ятаю 4:20, почула в слухавці «Таня ти спиш? Чуєш як літають літаки і ракети? Вставай, почалася війна». Я встала та пішла до ванної кімнати і тут почула вибух, що захитались вікна та двері в будинку. Зайшла до чоловіка в кімнату, він мені каже що війна, заспокойся, не нервуй. Потім усі друзі та родичі почали дзвонити, але зв'язок погіршувався. Я зібралася і вийшла на роботу. Коли йшла вулицею було дуже лячно, військові бігли з рюкзаками до воєнних частин, цивільні до банкоматів та магазинів. Моя думка була, що я нікуди виїжджати не буду, бо тут залишається мій чоловік, батьки, родичі і друзі, домашні улюбленці та будинок в якому я проживаю багато років і все нажите майно. І так ми з сім’єю залишилися в Україні і до теперішнього часу.
В перший день війни закрили наш дошкільний навчальний заклад, тож я не склавши руки пішла волонтерити, готувала їжу для наших захисників які стояли в холодну і сиру погоду на блокпостах. Через місяць ми почали чергування в дитсадку. По черзі діжурили щоб дитячий садок не був пустий.
Мій чоловік в перші дні вивозив сім’ї з Бородянки та Київської області і був нагороджений Візнакою МО України, медаллю «За сприяння Збройними Силами України». А я боялася бути сама вдома то ночувала в брата. Був сильний стрес. Думали що доживаємо останні дні.
Потім, коли відновилась моя робота, я повернулась на роботу. Потім почали облаштовувати підвал для дітей. Там не було підлоги а насип з землі. Забетонували підлогу і покрасили стіни. Прикрасили для дітей. Облаштували ліжка та парти. Деякі діти виїхали за кордон. Ми вранці всі збиралися і співали гімн та зідзвонювалися з тими дітьми з-за кордону. Всі вони хотіли якнайшвидше повернутися додому. Діти почали малювати багато для солдат та використовувати символіку та жовто-блакитні кольори.
Зараз мене надихає сім’я, робота, друзі і віра в Перемогу. І думка, щоб усі захисники повернулись до своїх домівок. А жінки, котрі виїхали з дітками з країни повернулися до своїх чоловіків.
Після закінчення війни мої перші слова будуть «Невже закінчилось це пекло і орки подохли», потім буду дзвонити рідним, друзям і приготую святкову вечерю.

DK

På krigens første dag blev jeg vækket af et telefonopkald fra min niece. Det var stadigvæk mørkt, jeg husker at klokken var 4.20, og i røret hørte jeg ”Tania, sover du ? Hører du, hvordan der flyver flyvemaskiner og misiler? Stå op, krigen er begyndt.”
Jeg kom ud af sengen og gik på badeværelset og så hørte jeg en eksplosion, som fik vinduer og døre i huset til at ryste. Jeg gik ind på min mands værelse og han sagde at der var krig men at jeg skulle tage det roligt. Så begyndte alle vores venner og slægtninge at ringe, men telefonforbindelsen blev ringere og ringere. Jeg gjorde mig klar til at tage på arbejde. Ude på gaden var det meget skræmmende, soldater kom løbende med deres udrustning til de militære mønstringssteder , civile flokkedes ved hæveautomater og i forretninger. Jeg tænkte, at jeg ikke ville tage nogen steder hen, for her har jeg min mand, mine forældre, slægtninge og venner, mine kæledyr og huset hvor jeg har boet i mange år, med alle de ejendele jeg har samlet mig. Så derfor er jeg selv og min familie blevet i Ukraine, indtil videre.
På krigens første dag lukkede vores børnehave. Men jeg gav ikke op og blev i stedet frivillig og lavede mad til vores soldater ved vejspærringerne, som stod der i koldt og fugtigt vejr. Efter en måneds tid, åbnede børnehaven igen og vi frivillige skiftedes til at tage en tørn der, så børnehaven ikke bare stod tom.
Under invasionens første dage, transporterede min mand familier ud af Borodianka og Kyiv regionerne. Det gav forsvarsministeriet ham en udmærkelse for, medaljen for ”Assistance til Ukraines væbnede styrker”. Når min mand var ude at køre, var jeg bange for at være alene hjemme og overnattede hos min bror, det var meget stressende. Vi troede at det var de sidste dage i vores liv.
Da børnehaven genåbnede, begyndte jeg at arbejde der igen. Vi begyndte med at istandsætte kælderen, så børnene kunne være der. Der var ikke noget egentligt gulv, bare en bunke jord. Men vi udjævnede underlaget, malede væggene og udsmykkede dem med børnedekorationer og sørgede for senge og borde. Nogle af børnene var blevet sendt til udlandet, men vi andre samledes om morgenen, sang nationalsangen og ringede til de børn, der var rejst væk. De ønskede alle at komme tilbage så hurtigt som muligt. I børnehaven lavede børnene massevis af tegninger til soldaterne, hvor de brugte forskellige symboler og gule og blå farver.
Nu er jeg motiveret af min familie, mit arbejde, mine venner og troen på sejr. Og tanken om at alle soldaterne vil vende hjem og at de kvinder, der har forladt landet sammen med deres børn, vil vende hjem til deres ægtefæller.
Når krigen er ovre, vil mine første ord være: ”Dette helvede er forbi og orcerne er døde”. Og så vil jeg ringe til min familie og venner og forberede et festmåltid.