EN 

I am 18 years old and I live in Zhytomyr and study at Zhytomyr Technological College. I'm involved in volunteering, weaving nets, and singing in the folk ensemble "Dzhereltsia." I also play the guitar and the piano by myself. During the summer of 2022, I was actively engaged in volunteer activities, and in my free time, I weave the base for nets. Currently, I do it at home, but it's not as productive as when you do it together with others.I am studying for a major in finance, banking and insurance. It can be challenging to be a volunteer and at the same time attend studies, but all is relative – you always have to sacrifice something.  On February 24, 2022, I was just about to go to sleep at 4 in the morning because I was preparing class notes on accounting. Then, I heard some strange sounds outside, and my mom had just woken up. I asked her, "Did you hear that?" She replied that she had heard something. However, we went back to sleep. At 6:30, my mom rushed into my room and said, "Anna, something has started." Then my mom went to the bank, and I continued sleeping.Later, I woke up and realized that I hadn't finished my notes. Then I went to my online classes. At that time, we were still doing distance learning, which had begun during the Covid 19 pandemic. I wondered why the teachers weren't appearing as usual; something was odd. It was only later that I thought, "Okay, I need to check the news." That's how it was. It was expected. A full-scale invasion was only a matter of time.Of course, I was scared, like any other person. It's a threat to life and safety. I don't feel safe. Though the concept of safety is relative, there's a real threat when the conflict reaches as far as the Zhytomyr region, in the northern part of Ukraine. It's definitely frightening. I had a plan, perhaps a naive one. I knew I wouldn't go anywhere; I would stay here and be some sort of partisan. I understand it's naive, but I was prepared for it. My mom even told me back when all this was just beginning, "Anna, don't even think about doing anything crazy if something happens." But when I came to my senses, I began thinking about costumes for the folk ensemble.

UA

Живу в Житомирі, навчаюся в Житомирському технологічному фаховому коледжі, займаюся окремо волонтерством, плетінням сіток, співаю в фольклорному гурті Джерельце. Самостійно граю на гітарі та фортепіано. Я навчаюся на Фінанси, банківська справа та страхування. Влітку вела активну волонтерську діяльність, у свій вільний час плела основу до сіток, зараз також плету в домашньому режимі, але це не так продуктивно. Бути волонтером і водночас навчатися буває складно, але все відносно – завжди потрібно чимось жертвувати.24 лютого 2022 року я саме лягала спати о 4 ранку, бо я писала конспект по бухгалтерському обліку, потім чую якісь дивні звуки надворі, якраз мама проснулася, я запитала, "Ти це чула?" Вона відповіла, що щось чула. Але ми пішли далі спати. О 6:30 мама забігає в кімнату і каже - Аня, щось розпочалось. Тоді мама пішла в банк, а я далі спати. Ось пізніше я встала і зрозуміла, що в мене конспект ще не дописаний. Потім я пішла на пари. У нас тоді ще було дистанційне навчання. Подумала, чому вчителі не виходять, якісь дивні. От а вже потім думаю, добре, треба почитати новини. От так. Це було очікувано. Повномасштабне вторгнення це було питання часу. Звичайно, я була налякана, як і будь яка людина. Це загроза життю і безпеці. Я не в безпеці. Хоч поняття безпеки це відносне поняття, але тут реальна загроза, коли наступ куди тільки можна, Житомирська област, північ України. Звичайно страшно. В мене був план. Можливо наївний. Але я знала що я нікуди не поїду , буду тут якимось партизаном, я розумію, що це наївно, але я була готова до цього. І мама мені ще до того казала, коли все це тільки починалось: Аня навіть не думай щось чудить, якщо щось буде. Але коли я прокинулася, то думала про костюми для ансамблю.

DK

Jeg er 18 år gammel og jeg bor i Zhytomyr, hvor jeg studerer på den teknologiske læreanstalt. Jeg er aktiv i frivilligt arbejde hvor jeg væver camouflage net og jeg synger i folkemusik-ensemblet ”Dzhereltsia” (”Kilderne”). Jeg spilller også guitar og klaver. I løbet af sommeren 2022, blev jeg for alvor involveret i det frivillige arbejde og brugte min fritid på at fremstille basis-net til camouflagen. For øjeblikket udfører jeg dette arbejde hjemme, men det er ikke så produktivt, som når man gør det sammen med andre.
Jeg studerer hovedfag i finansiering, bankvirksomhed og forsikring. Det kan være udfordrende at være aktiv som frivillig og samtidig følge studier, men alt er jo relativt – der er altid et eller andet, man bliver nødt til at ofre.
Den 24. februar var jeg at gå seng, efter at jeg havde forberedt undervisningsnoter angående revision. Så hørte jeg nogle underlige lyde udefra og min mor var lige vågnet. Jeg spurgte hende ”Hørte du det ?”. Hun svarede, at hun havde hørt et eller andet, men til sidst, så lagde vi os til at sove Kl. halv syv kom min mor løbende ind på mit værelse og sagde ”Anna, der er sket et eller andet”. Så gik hun i banken og jeg fortsatte med at sove. Jeg vågnede senere og indså, at jeg ikke var blevet færdig med mine undervisningsnoter. Jeg loggede ind på min on-line undervisning, på den tid var vi stadig væk på den fjernundervisning, vi var startet på under Covid 19 pandemien. Det undrede mig, at underviserne ikke var tilgængelige som sædvanlig, der var noget, der var mærkeligt. Efter et stykke tid besluttede jeg mig for at tjekke nyhederne. Og sådan var det, som forventet. Det var kun et spørgsmål om tid, før der ville komme en fuld-skala invasion.
Selvfølgelig var jeg bange, lige som alle andre. Det er en trussel mod liv og sikkerhed og jeg føler mig ikke tryg. Selvom tryghed er et relativt begreb, så er der en reel trussel når en væbnet konflikt kommer så langt som til Zhytomyr regionen, i den nordlige del af Ukraine. Så jeg havde en plan, måske en naiv plan: jeg ville blive her og blive partisan af en slags. Min mor havde allerede, da konflikten begyndte at ulme, sagt til mig: ”Anna, du må ikke en gang tænke på at gøre noget skørt, hvis der kommer til at ske noget”. Så da jeg havde fået samlet mine tanker, begyndte jeg at gøre mig overvejelser over kostumer til folkemusik ensemblet.